FullHistoria

Для означення політики масштабної експансії фінансової олігархії США в країнах Л.А. президент ВільямТафт у 1912 р. навіть використав термін “дипломатія долара”, але в розглядуваний період Білим домом набагато частіше застосовувалося пряме втручання у внутрішні справи держав регіону, включно з військовою інтервенцією.

Коли сенат Колумбії відкинув запропонований США нерівноправний договір про канал, Вашингтон вирішив використати рух за автономію Панами. 2 листопада 1903 р. до Панамського перешийку було відряджене американське військово-морське угруповання, що блокувало колумбійську армію, а наступного дня в Панамі спалахнуло повстання і проголошена її політична незалежність.

У Мексиці селянська боротьба за землю і загальнонаціональний рух проти перетворення країни в колонію Великої Британії та США переросли у другу народну Революцію 1910-1917 рр. Справа в тому, що генерал Порфіріо Діас, відомий замолоду як переконаний прибічник лібералізму і герой руху опору франко-іспанській інтервенції, у 1876 р. встановив жорстоку диктатуру, що спиралася на армію, поліцію та адміністративний апарат.

Ці події призвели до ще більшого загострення громадянської війни в країні: проти урядової політики реставрації виступили селянські армії Сапати і Вільї (на контрольованих ними територіях почався розподіл конфіскованих поміщицьких земель), профспілкові робітничі організації, що створили “червоні батальйони”, широкі кола національної буржуазії, очолювані соратником Мадеро – Венустіано Каррансою. У липні 1914 р. диктатура Уерти, незважаючи на відкриту підтримку американських військ, впала, тимчасовим президентом країни став Карранса, котрий вважав революцію закінченою. Проте збройна боротьба продовжувалася, тільки вже між ліберальним і селянським таборами, Сапата і Вілья наприкінці 1914 р. навіть на короткий час оволоділи Мехіко.

Таким чином, Мексиканська революція 1910-1917 рр. сприяла зміцненню демократично-республіканського ладу, попередила загрозу перетворення Мексики в іноземну колонію чи протекторат, створила сприятливі передумови для швидкого капіталістичного розвитку і зміцнення національного суверенітету країни.

Ремесленники.
Мастеровые люди составляли основную массу населении. Нет прямых указаний на объединения мастеровых людей. «Однако исследователи единодушны во мнении, что какие-то объединения по производственному принципу существовали.»[6] он о форме и характере таких объединений приходится только догадываться. Скорее всего они носили артельный характер ...

Театр
К началу XIX века театр в России имел уже значительные традиции. Наряду с различными театрализованными представлениями во время народных гуляний, издревле существовавшими на Руси. Увлечение театром захватывает все большие круги дворянства. Богатые помещики создают собственные крепостные театры и оркестры, которые содержат как в усадьбах ...

Российская империя (XVIII в.). Внешняя политика Петра I.
Петр I принял титул императора в 1721 году (хотя фактически правил с 1689г.) и наименование «Великий»; Россия была провозглашена империей. В итоге петровских преобразований Россия стала сильным европейским государством. При Петре I произошло совершенствование государственного аппарата, что сопровождалось оформлением в России абсолютной ...