FullHistoria

Для означення політики масштабної експансії фінансової олігархії США в країнах Л.А. президент ВільямТафт у 1912 р. навіть використав термін “дипломатія долара”, але в розглядуваний період Білим домом набагато частіше застосовувалося пряме втручання у внутрішні справи держав регіону, включно з військовою інтервенцією.

Коли сенат Колумбії відкинув запропонований США нерівноправний договір про канал, Вашингтон вирішив використати рух за автономію Панами. 2 листопада 1903 р. до Панамського перешийку було відряджене американське військово-морське угруповання, що блокувало колумбійську армію, а наступного дня в Панамі спалахнуло повстання і проголошена її політична незалежність.

У Мексиці селянська боротьба за землю і загальнонаціональний рух проти перетворення країни в колонію Великої Британії та США переросли у другу народну Революцію 1910-1917 рр. Справа в тому, що генерал Порфіріо Діас, відомий замолоду як переконаний прибічник лібералізму і герой руху опору франко-іспанській інтервенції, у 1876 р. встановив жорстоку диктатуру, що спиралася на армію, поліцію та адміністративний апарат.

Ці події призвели до ще більшого загострення громадянської війни в країні: проти урядової політики реставрації виступили селянські армії Сапати і Вільї (на контрольованих ними територіях почався розподіл конфіскованих поміщицьких земель), профспілкові робітничі організації, що створили “червоні батальйони”, широкі кола національної буржуазії, очолювані соратником Мадеро – Венустіано Каррансою. У липні 1914 р. диктатура Уерти, незважаючи на відкриту підтримку американських військ, впала, тимчасовим президентом країни став Карранса, котрий вважав революцію закінченою. Проте збройна боротьба продовжувалася, тільки вже між ліберальним і селянським таборами, Сапата і Вілья наприкінці 1914 р. навіть на короткий час оволоділи Мехіко.

Таким чином, Мексиканська революція 1910-1917 рр. сприяла зміцненню демократично-республіканського ладу, попередила загрозу перетворення Мексики в іноземну колонію чи протекторат, створила сприятливі передумови для швидкого капіталістичного розвитку і зміцнення національного суверенітету країни.

Государственный строй Рима в период республики
В 509 г. до н.э. в Риме после изгнания последнего (седьмого) рекса Тарквиния Гордого устанавливается республика. Республика – историческая эпоха Древнего Рима, отличавшаяся аристократическо-олигархической формой правления, в которой высшая власть сосредоточивалась главным образом у сената и консулов. Латинское выражение res publica озн ...

Экономический фактор
1. Упрочнение связи между городом и деревней. Развитие товарно-денежных отношений. В начале в XIV в., начинается интенсивное развитие сельского хозяйства. Сельскохозяйственное производство характеризуется в данный период все большим распространением пашенной системы, которая требует постоянной обработки земли. Все большая потребность ...

Земельная собственность церкви как, предмет конфликтов
Политическое усиление древнерусских земель в XI–XIII вв. шло параллельно с превращением епископских кафедр и монастырей в земельных собственников, самостоятельные хозяйственные организмы, потенциально автономные также в своей деятельности. Особенно важное и определяющее для нового положения церкви нововведение XII в. представляла собой ...