Країни Латинської Америки
История » Країни Латинської Америки
Для означення політики масштабної експансії фінансової олігархії США в країнах Л.А. президент ВільямТафт у 1912 р. навіть використав термін “дипломатія долара”, але в розглядуваний період Білим домом набагато частіше застосовувалося пряме втручання у внутрішні справи держав регіону, включно з військовою інтервенцією.
Коли сенат Колумбії відкинув запропонований США нерівноправний договір про канал, Вашингтон вирішив використати рух за автономію Панами. 2 листопада 1903 р. до Панамського перешийку було відряджене американське військово-морське угруповання, що блокувало колумбійську армію, а наступного дня в Панамі спалахнуло повстання і проголошена її політична незалежність.
У Мексиці селянська боротьба за землю і загальнонаціональний рух проти перетворення країни в колонію Великої Британії та США переросли у другу народну Революцію 1910-1917 рр. Справа в тому, що генерал Порфіріо Діас, відомий замолоду як переконаний прибічник лібералізму і герой руху опору франко-іспанській інтервенції, у 1876 р. встановив жорстоку диктатуру, що спиралася на армію, поліцію та адміністративний апарат.
Ці події призвели до ще більшого загострення громадянської війни в країні: проти урядової політики реставрації виступили селянські армії Сапати і Вільї (на контрольованих ними територіях почався розподіл конфіскованих поміщицьких земель), профспілкові робітничі організації, що створили “червоні батальйони”, широкі кола національної буржуазії, очолювані соратником Мадеро – Венустіано Каррансою. У липні 1914 р. диктатура Уерти, незважаючи на відкриту підтримку американських військ, впала, тимчасовим президентом країни став Карранса, котрий вважав революцію закінченою. Проте збройна боротьба продовжувалася, тільки вже між ліберальним і селянським таборами, Сапата і Вілья наприкінці 1914 р. навіть на короткий час оволоділи Мехіко.
Таким чином, Мексиканська революція 1910-1917 рр. сприяла зміцненню демократично-республіканського ладу, попередила загрозу перетворення Мексики в іноземну колонію чи протекторат, створила сприятливі передумови для швидкого капіталістичного розвитку і зміцнення національного суверенітету країни.
Государство кыргызов на Енисее
Раннесредневековое население среднего течения Енисея называлось в арабских и персидских источниках «хыргыз», а в согдийских текстах употреблялось как «кыргыз». Последний термин был точной передачей самоназвания народа. Во главе гос-ва, в VI–VII вв которое называлось Кыргыз, был правитель с титулом ажо. Символом его власти был конический ...
Ордынская политика в России
Русские земли не вошли в состав Золотой орды. Они попали от нее в вассальную зависимость. В 1242 году в северо-восточные княжества были отправлены послы, потребовавшие от русских князей явки к Батыю с изъявлением покорности.
В 1243 году в Сарай был вынужден поехать Владимирско-Суздальский князь Ярослав Всеволодович, брат князя Юрия, уб ...
Государыне императрице Марии Федоровне
На балконе, цветущей весною,
Как запели в садах соловьи,
Любовался я молча тобою,
Глядя в кроткие очи твои.
Тихий голос в ушах раздавался,
Но твоих я не слушал речей:
Я как будто мечтой погружался
В глубину этих мягких очей.
Все, что радостно, чисто, прекрасно,
Что живет в задушевных мечтах,
Все казалось так просто и ясно
Мне ...
